Тиждень розпочався із цікавої і пізнавальної зустрічі з Катериною Вербівською. Заняття пам’яті та вдячності “Я ВОСКРЕС, ЩОБ ІЗ ВАМИ ЖИТИ”, проведене працівниками Черкаської обласної бібліотеки для юнацтва ім. В. Симоненка та Вікторією Крецькою, сприяло новому погляду на особистість та творчість Василя Симоненка у студентів групи ГРС-11.

Український поет, журналіст, шістдесятник Василь Симоненко, проживши всього 28 років, залишив великий спадок українському народу – вірші. З глибини народного життя вийшла його поезія… Вітер часу не остудив Симоненкових поезій, вогнем душі жаріють вони й сьогодні. Його вірші набувають нового значення: їх читають військові на фронті, вони стають основою популярних пісень, їх виконують, коли проводжають загиблих захисників. Поезія Василя Симоненка торкається серця кожного українця.

• Ти знаєш, що ти — людина.
• Ти знаєш про це чи ні?
• Усмішка твоя — єдина,
• Мука твоя — єдина,
• Очі твої — одні.
• Більше тебе не буде.
• Завтра на цій землі
• Інші ходитимуть люди,
• Інші кохатимуть люди —
• Добрі, ласкаві й злі.
• Сьогодні усе для тебе —
• Озера, гаї, степи.
• І жити спішити треба,
• Кохати спішити треба —
• Гляди ж не проспи!
• Бо ти на землі — людина,
• І хочеш того чи ні —
• Усмішка твоя — єдина,
• Мука твоя — єдина,
• Очі твої — одні.
• Василь Симоненко